Будинок 24/1 на Гостомельському шосе – символ незламності Ірпеня. Спецрепортаж із України | Буча та Ірпінь через два роки Світ і безпека
Через два роки після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну міста-супутники Києва – Ірпінь та Буча, які ухвалили перший бій, захищаючи столицю від російської армії, стали символом відродження та відновлення. Зруйновані квартали, спалені будинки, вулиці, що зберігають пам’ять про російську окупацію, сьогодні буквально повстають з попелу, незважаючи на нові ракетні обстріли і щоденні повітряні тривоги.
Буча
«Вони летіли вертольотами з боку Гостомелю, там вантажний аеропорт. Потім танками пройшли вулицею Вокзальною, перетнули залізницю і рушили у напрямку Києва», – згадує перші дні повномасштабного російського вторгнення засновник «Інституту сталого розвитку громад міста Буча» та депутат Ірпінської міської ради Михайлина Скорик-Шкарівська. ~
Окупація Бучі російськими військами тривала майже місяць. Звільнити місто вдалося 31 березня 2022 року. Весь світ побачив свідчення вбивств, тортур та інших злочинів російських військових, а також численні руйнування.
Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк, відвідуючи місто у грудні 2022 року, сказав, що йому важко думати про те, що довелося пережити населенню Бучі: «…Ви чуєте про солдатів, які прийшли у ваше село чи ваше місто, а потім ви бачите цих солдатів, бачите, як вони починають вбивати людей на вулицях, потім – постріли снайперів, вогонь, масові вбивства, сумарні страти».
У доповіді Моніторингової місії ООН в Україні йдеться про задокументовані вбивства місцевих жителів. Російські військові, за даними авторів доповіді, робили сумарні страти на контрольно-пропускних пунктах. До фатальних наслідків для людини могло призвести текстове повідомлення на телефоні, елемент військового обмундирування або свідоцтво про службу в армії в минулому, повідомляють автори доповіді.Про наслідки окупації розповів у вересні 2022 членам Ради Безпеки ООН Прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан. «У місті Бучі я завітав до церкви Святого Андрія, де побачив тіла, заховані за будівлею. Це – не бутафорія. Кода я ходив вулицями Бородянки, я бачив зруйновані школи та будинки. Це – реальні руйнування, я бачив їх», – наголосив він тоді. За оцінками, у Бучі постраждали тисячі будівель і більше ста були повністю зруйновані.
У Бородянці, як і раніше, багато зруйнованих будівель.
Відродження міста
На відміну від сусідньої Бородянки, яка все ще виглядає гнітюче через безліч руйнувань, Буча сьогодні «приємно вражає», передає кореспондент Служби новин ООН із місця подій. Місцева влада спільно з урядом і міжнародними партнерами постаралася зробити все, щоб місто могло якнайшвидше зажити повноцінним життям. Активну роль цих зусиллях відіграють установи ООН, зокрема ЮНІСЕФ, Програма розвитку ООН, Міжнародна організація з міграції та інші.
Цей квартал у Бучі сильно постраждав під час окупації. Сьогодні все повністю відновлено.
“Це квартал “Нова Буча” – тут все було розбито, знищено під час окупації. Нині практично все повністю відбудовано. Бачив два будинки з новими дахами. Там був авіаудар, і один з них був повністю розбитий. Було вибито, прострілено вікна. Інший будинок зовсім згорів. Ще один будинок був повністю зруйнований, його згодом розібрали і зараз відбудовують наново – відновлюють “з нуля” другу секцію», – розповідає співрозмовниця Служби новин ООН Михайлина Скорик-Шкарівська.
Побудувати краще, ніж було – головна умова, за якої виділяють гроші на відновлення. «Усі постраждалі багатоквартирні будинки у нас ремонтуються комплексно – повністю змінюється дах, робиться термоізоляція, фасад (щоб будинок краще зберігав тепло). Навіть якщо пошкоджено одну квартиру, все одно ремонтуватимуть весь будинок», – каже Скорик-Шкарівська.
Вулиця Вокзальна сьогодні. Тут комплексно відновлено приватний сектор, який було дуже зруйновано.
«Я покажу вулицю Яблонську та Вокзальну – це найбільш постраждалі під час окупації вулиці Бучі», – каже Михайлина, вирулюючи на зовсім чисту вулицю. Важко уявити, що два роки тому тут стояла колона важкої російської військової техніки, а більшість будинків було розбито або спалено. «Здається, ніби тут нічого й не було. Але це лише здається – люди всі пам’ятають, таке неможливо забути», – додає вона. Виглядають відновлені вулиці як гарне містечко зі схожими «один на один» будиночками, новими парканами, акуратними лужками.
«Вокзальна стала символом спротиву російській агресії та мужності українців. Тут сталася трагедія, яку побачив увесь світ», – додає вона.
Ірпінь
У сусідньому – буквально через річку – Ірпені в результаті бойових дій постраждали більше половини всіх будівель. «Руйнування є практично на кожній вулиці, – зазначає Михайлина. – Я бачила аерофотозйомку. Вікон та дверей внаслідок обстрілів не було ніде. Скрізь був різний ступінь руйнувань. Там, де вибиті вікна або був один “приліт” у якусь із квартир, весь будинок не вважається повністю зруйнованим. Хоча ремонтують потім, як правило, весь будинок. Такі умови програми по відновленню – зробити краще, ніж було! /p>
«Іноді я чую дискусії про те, а чи потрібно відновлювати, коли триває війна та обстріл. Але Київська область деокупована, вона зараз не під таким масованим російським вогнем, як, наприклад, прикордонні райони Харківської області. Люди повертаються, їм треба жити, працювати. Місто живе, бізнес є. До речі, з’явилося багато ресторанів! – радіє Михайлина. – Тому немає причин для очікування! Живе місто, жива громада, жива економіка – треба все відбудовувати. І тоді приїжджатиме ще більше людей. Зрештою, західні області України, куди всі бігли спочатку, переповнені, там нічого робити такій кількості громадян. А тут поряд Київ, більше роботи, більше можливостей».
Ірпінь сьогодні. Руйнування є майже на кожній вулиці.
«Це вулиця Багірова – найбільш постраждала в Ірпені під час російської окупації. Нас часто питають – як ми розставляємо пріоритети? Як визначаємо, що відновлювати раніше? Так от, починаємо ми з найбільш постраждалих районів, – пояснює співрозмовниця Служби новин ООН. – Цей квартал було повністю знищено. Нині тут робітники, будівельна техніка. Відновлюють кожен будинок. Тут відбувається таке ж комплексне відновлення, як на вулиці Вокзальній в Бучі». на Гостомельському шосе, 241 – ще один символ незламності та “активний учасник бойових дій” – фото будівлі обійшли світові ЗМІ”, – повідомляє Михайлина. Весною 2022 року під час візиту до Київської області будинок оглянув Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш. Сьогодні будівлю активно відновлюють.
Поряд із зруйнованими багатоповерхівками практично скрізь можна побачити яскраві паспорти нових об’єктів. На них – картинки з новими проектами, які планують реалізувати, перелік підрядників, замовників та терміни будівництва. Практично скрізь разом із центральною та місцевою владою відновлення житлового фонду підтримують та фінансують міжнародні партнери, серед яких – установи ООН.
Будинок 24/1 на Гостомельському шосе в Ірпені сьогодні відновлюють.
«Це один із будинків, які відновлюватиме Міжнародна організація з міграції, – показує Михайлина. – Днями МОМ підписала про це меморандум із владою».62
ЮНІСЕФ відновлює школи
Ірпінський ліцей номер 3, на вулиці Северинівській. «Цю школу було практично повністю зруйновано (дах, фасади, стіни, вікна, вигоріли приміщення на трьох поверхах), вона найбільше постраждала зі всіх навчальних закладів Ірпеня. Просто навпроти неї були вогневі точки. Тут були постійні бої. Нині у школі повністю все нове, її відновлював ЮНІСЕФ», – розповідає Скорик-Шкарівська.
Сьогодні школу відвідує півтори тисячі дітей. Це один із найсучасніших навчальних закладів міста, з облаштованим притулком та інклюзивним простором.
Притулок у школі Ірпеня, відремонтований ЮНІСЕФ.
«Простір як усередині школи, так і зовні зроблено максимально інклюзивним. Наприклад, подивіться на бордюри, – показує Михайлина. – Вони зроблені так, щоб тут міг легко пересуватися чоловік у колісному кріслі. Адже далеко не всі знають, як це зробити правильно. Але ж ЮНІСЕФ знає! Це дуже добре, коли виникають такі партнери. Це означає, що все буде зроблено на високому рівні, якісно та швидко. Тому що ЮНІСЕФ має високі вимоги до підрядників, прозорі умови. Це головні засади роботи таких організацій. Відповідно, і проекти, за які вони беруться, реалізуються відповідним чином. ЮНІСЕФ відремонтував не тільки цю школу, вони облаштовують притулки і в інших навчальних закладах, щоб діти могли не переривати навчальний процес під час повітряних тривог».60~62«Точки «Спільно» (ред. – «Разом»), які ЮНІСЕФ відкрив у всьому нашому регіоні, також дуже хороший проект. Спочатку це був намет, де надавали психосоціальну та психологічну допомогу дітям та батькам. Але діти могли просто прийти туди пограти, провести час. Першу точку “Спільно” відкрили влітку 2022 року в Бучі. А далі – у Гостомелі, Ірпені. Нині така точка працює у ТРЦ у центрі Бучі. Вона мегауспішна. Люди часто заходять до торгового центру та залишають там дітей. Це місце, куди хочеться повертатися. Ми раді, що ми маємо такий партнер, як ЮНІСЕФ», – каже Михайлина Скорик-Шкарівська.
«Щойно Буча та Ірпінь Київської області повернулися під контроль уряду, ЮНІСЕФ розпочав ініціативи щодо відновлення та всебічної підтримки. Було відновлено зруйновану освітню інфраструктуру, збудовано притулки у дитячих садках та школах, і, що важливо, у пріоритет поставлено психосоціальну підтримку дітей, – повідомив Службі новин ООН голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Мунір Маммадзаде. – Понад п’ять тисяч дітей у Бучі та Ірпені навчаються у відновлених школах, у тому числі в ірпенській школі, яка була зруйнована на 70 відсотків та відновлення якої профінансував ЄС. Зараз ця школа повністю функціонує і надає можливість очного навчання 1700 учням, у тому числі дітям переселенців». та розвиваючими матеріалами. «У багатьох дітей як в Україні, так і за її межами війна забрала два роки навчання, час для ігор із друзями та можливість спілкування з близькими людьми, – зазначив він. – Вона позбавила їхньої освіти, щастя та нормального дитинства. Руйнівно вплинула на їхнє психічне здоров’я. Тому потрібно повернути дітей до шкіл та дитячих садків. Нам слід мінімізувати освітні втрати. Важливо, щоб вихователі у дитячих садках, навчені тепер надавати психосоціальну та психологічну допомогу дітям, могли краще підтримувати їх у такий складний період».
Залишити відповідь