Особистий досвід.
Після розлучення я відчувала себе кошеням, кинутим у річку. Хоча я й стрибнула у цю річку сама, вибору у мене не було: потрібно було вибиратися. Було неймовірно важко, і іноді мені здавалося, що я переоцінила свої сили. Але планів на життя було занадто багато, щоб опускати руки. Тим паче на руках був трирічний син.
Бути усвідомленою
Коли ти залишаєшся наодинці з життям, іноді ти відчуваєш себе безпорадною дитиною, попри те, що ти мати і тобі 26 років. Внутрішніх ресурсів мало, і дуже важливо правильно їх використовувати.
Для цього потрібно постійно спілкуватися з собою. Я навчилася ставити собі питання:
- Про дії: навіщо це робити, що буде далі.
- Про мотивацію: чому я це роблю, кому це вигідно.
- Про почуття: чому я це відчуваю.
Потрібно бути чесною з собою і намагатися дістатися до суті. Це дуже допомагає відкинути все зайве і зосередитися на головному.
Найважливіший висновок, до якого я прийшла: всі відповіді на мої питання є лише в мене. І потрібно прислухатися до себе, а не до думки оточення.
Розставити пріоритети
Я зрозуміла, що найважливіше у моєму житті — це я сама. Навіть не мій син, а я сама. І доти, поки я не навчуся бути щасливою сама по собі, ніхто навколо мене не буде щасливим. Мій син теж. І головним питанням для прийняття рішення стало: «Чи буду я від цього щасливою?».
Після цього, за зменшенням, я приділяла увагу сину, роботі, побудові нових стосунків.
Три-чотирирічна дитина поки що не ідентифікує себе як особистість, вона ототожнює себе з батьками (частіше за все з матір’ю), їхнім настроєм і ставленням. Якщо щаслива мама, щаслива і дитина, якщо мама втомлена і сумна, то й дитина нервує.
Робота була важливішою за нові стосунки, тому що вона вже була в мене, а стосунків не було. І робота давала засоби для існування та можливість робити себе щасливішою частіше.
Побудові нових стосунків я теж приділяла увагу. Ходила на побачення. Я хотіла і прагнула знову вийти заміж, але не з ким попало, а з гідним чоловіком, з яким я буду щасливою.
Скласти карту-план своїх бажань
Коли я навчилася ставити собі правильні питання і розставляти пріоритети, мені потрібно було зібрати все це розуміння в одному місці і скласти загальну картину.
Так з’явилася моя карта-план. Я розділила великий аркуш паперу на зони з пріоритетами:
- Я і моя зовнішність
- Я і моє самопочуття
- Я і мій син
- Я і моя робота
- Я і мої стосунки
У цих зонах я написала, чого я хочу і що мені потрібно для цього робити.
Зосередитися потрібно не на зовнішніх факторах, а на внутрішніх. Якщо ми пишемо про стосунки з дитиною або чоловіком, ми пишемо, як ми себе почуваємо в цих стосунках, яка наша роль, що ми даємо в цих стосунках і що отримуємо.
Цілі повинні бути орієнтовані на ваші блага і не впливати на життя навколишніх. Ви не можете нікого змусити полюбити вас, слухатися вас, взяти вас на роботу. Але ви можете стати людиною, яку обов’язково полюблять, вважатимуть авторитетом і захочуть взяти на роботу.
У мене в житті все збулося, крім зони «я і моя робота», тому що там я писала, якою повинна бути сама робота, а не я на роботі. І писала дуже абстрактні речі, які теж збулися, але не так, як я б хотіла.
Дисциплінувати себе
Дисциплінувати себе — не означає обмежувати. Це означає просуватися до своєї мети. Якщо не вистачає мотивації, щоб просуватися до мети, значить, потрібно переглянути свою мету.
Наприклад, ви хочете позбутися зайвих кілограмів, але не можете відмовитися від солодкого. Значить, ваша мета — не схуднути, щоб подобатися самій собі, а щось інше. Визнання, лайки в соцмережах, увага чоловіків, заздрість подруг або ще щось. Знайдіть істинну мету.
Коли ми дійсно чогось хочемо, ми робимо все для досягнення мети. Є миттєві бажання, які формуються на емоціях. Небезпечно приймати рішення на основі цих емоцій. Тут знадобиться самодисципліна.
Я можу хотіти з’їсти тістечко, тому що воно таке гарне, таке смачне і так підійде до чаю або кави! Але спочатку я поставлю собі питання: «Якщо я з’їм це тістечко, я стану щасливішою? Це тістечко щось змінить у мені? Чи ці зміни мені на користь? Зараз? Завтра?». За допомогою цих питань я дисципліную себе — повертаю себе до усвідомлення своїх цілей, і вже потім приймаю рішення.
Шлях, який я пройшла
Багато чого трапилося зі мною: і хороше, і погане. Але це трапилося, тому що я діяла. Я не могла дозволити собі плисти за течією і чекати, коли і куди мене приб’є.
Життя не закінчується ні на хвилину. І починати його жити можна і потрібно прямо зараз, а не чекати, коли «виплачу кредит», «схудну», «зустріну чоловіка своєї мрії».
Життя — це не те що у вас є, а те, що ви відчуваєте від того, що у вас є. Життя — це ваші відчуття. Якщо зосередитися на них, то легко стати щасливою прямо зараз.
Практично все, що я бажала, збулося. Я не стрибала вище голови, і мені потрібна була просто база, щоб твердо стояти на ногах. І у мене вийшло. Я ділюся своїм досвідом, щоб і ви щось взяли з нього для себе.
Поділитися ⚡ Пульс читачів
Чи згодні ви, що мама має ставити власне щастя на перше місце, навіть вище за потреби дитини?
Вже проголосували 1 людина. Долучайтесь до обговорення.
✨ Спершу власне «Я» 🤱 Дитина — головне ⚖️ Шукаю золоту середину
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар 📊 Карта думок ✨ Спершу власне «Я» 0% 🤱 Дитина — головне 100% ⚖️ Шукаю золоту середину 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!
Залишити відповідь