Серфінг дарує ідеальний тонус м'язам, стабілізує психіку та спричиняє майже дитячий вибух гормонів щастя. Про те, чому серфінг – майже ідеальний вид спорту, який дарує користь тілу й душі, розповідає Юлія Куліш, чемпіонка України із серфінгу
Серфінг: що потрібно знати новачкам
“На дошці майже неможливо думати про щось стороннє. Уся увага зосереджується на тілі: як втримати баланс, як зчитати рух води. Тому мозок перезавантажується”, – розповідає Юлія Куліш, чинна чемпіонка України із серфінгу. Її довге темне волосся ще вогке (“годинку серфила в океані, просто заради задоволення”), білосніжна усмішка виблискує на фоні засмаги. Ми зустрічаємось онлайн: у Києві десята ранку, на Балі вже третя по обіді – і раптово в мене виникає відчуття, що під вікнами редакції плещуть не темні води Дніпра, а блакитні хвилі Індійського океану.
Реклама.
Юлії 36, вони з чоловіком Русланом, членом національної збірної із серфінгу, вже вісім років живуть в Індонезії – відкрили там власну серф-школу для дітей і дорослих (наймолодшому учневі було 5, найстаршому – 76). Куліш захопилася цим видом спорту у 2016-му – під час весільної подорожі на Гоа. За два роки пара остаточно переїхала на острів, а вже у 2024-му Юлія виграла першість України. Оскільки чемпіонатів відтоді більше не проводили, титул у категорії “коротка дошка” серед жінок належить їй досі. “Якби десять років тому хтось сказав, що я братиму участь у змаганнях, та ще й перемагатиму, я б, напевно, не повірила”, – зізнається вона.
Куліш займається перформанс-серфінгом: у цій дисципліні спортсмен не просто ковзає вздовж хвилі, а виконує трюки. Одні допомагають довше тримати швидкість, – наприклад, карв: коли водяний вал стає пологим і вже не штовхає дошку як слід, серфер “повертається” назад, щоб знову впіймати енергію потоку. Інші додають видовищності, як-от флотер – стрибок на гребінь буруна. Один із найскладніших елементів у цьому спорті – аеріал: спортсмен, злітаючи із серфа над хвилею, виконує обертання або сальто в повітрі.
Як навчитися серфінгу: поради чемпіонки України
У серфінгу є два види дощок: довга – 9 футів (2,75 м); коротка – менш ніж 7 футів. Точна довжина підбирається під зріст. Для Юліних 173 см ідеальна 5’9’’ (1,75 м). Серфери зазвичай катаються на обох і лише для змагань обирають свою категорію. На короткій дошці трюки динамічні, стрімкі й активні: бризки розлітаються навсібіч, спортсмен може різко розвертатися обличчям до хвилі й назад. Довга дошка дає більше простору для демонстрації майстерності – на ній можна крокувати, – але потребує особливої плавності рухів.
В Україні серфінг – молодий вид спорту: перші змагання пройшли в Одесі у 2019-му. Це не порівняти зі США й Австралією, де він розвивається як професійна дисципліна вже понад сто років. Для полінезійців серфінг багато століть є частиною культури та способу життя. У міжнародних турнірах українські серфери беруть участь з 2021 року. “Психологічно непросто конкурувати з найкращими атлетами світу – у нас об’єктивно різні рівні, – каже Юлія. – Але таких країн, як наша, багато – зокрема, майже всі європейські, де немає доступу до океану. Ми торуємо стежку для нових поколінь: зростає молодь, яка в 12 років має досвід світових змагань, а в 17 отримає шанс поборотися за першість”.
Де займатися серфінгом: Балі, Португалія, Франція та інші локації
На Балі з його теплим океаном і м’яким тропічним кліматом сезон серфінгу триває 360 днів на рік; в Україні – близько 30, зазвичай узимку, коли штормить. Кататися зараз небезпечно – акваторія Чорного моря замінована. Тож заради серфінгу краще їхати за кордон. Починати варто з лагідних вод Індійського океану – в Індії, Індонезії, на Мальдівах чи Шрі-Ланці: туди прямують за плавними хвилями, що дозволяють отримати результат малими зусиллями, та розвиненою інфраструктурою. Можна вирушати на Атлантичне узбережжя: французькі містечка Біарріц та Оссегор дружні до серферів. У Португалії знадобиться гідрокостюм: вода в Пеніше та Ерісейрі на заході країни, а також в Альгарве на півдні значно холодніша. Але в русі швидко зігріваєшся. Особливо якщо серфиш в Назаре, де хвилі здіймаються до 30 метрів – чи не найвищі у світі.
Під час підготовки до змагань Куліш тренується двічі на день, а між стартами катається заради задоволення – чотири-п’ять разів на тиждень. Доводиться працювати й на суші – з фітнес-інструктором. “Основне навантаження в серфінгу – аеробне, – пояснює Юлія, – адже ми постійно гребемо, задіяні спина і руки”. Складність у тому, щоб після довгої греблі зробити “вибухове” зусилля: різко відштовхнутися руками й підвестися на дошку. “Щось схоже – у боксерів та тенісистів, – каже Куліш, – спортсмен постійно в русі, а у вирішальний момент робить ривок”. Одна з найкращих вправ – берпі; для відпрацювання балансу підійдуть скейтборд, вейксерф та звичайний балансборд у залі, а взимку – сноуборд.
Як обрати екіпірування
Тренуватися спортсменка радить у закритому одязі: рашгард і лосини – у теплій воді, гідрокостюм – у холодній. На обличчя обов’язково наносити протисонцеві засоби на основі оксиду цинку (він майже не змивається водою та не шкодить океанічній флорі й фауні). SPF для волосся бажаний, але в Азії його важко знайти, тож Куліш користується натуральними олійками – кокосовою або аргановою: вони створюють захисну плівку від солі, сонця та вітру.
Юлія багато читає про спортивну психологію і працює з диханням: “Варто вирівняти подих – і знижується рівень стресу, можна діяти більш зібрано”. Ці техніки працюють не лише у професійному спорті. “Навіть якщо просто заходиш в океан і хвилі сьогодні більші, ніж ти звик, правильне дихання допомагає заспокоїтися”.
Вона опанувала серфінг за місяць – і запевняє, що це під силу всім. “На дошку з першого ж уроку встають 98 % людей, – каже Куліш. – Десяти занять із тренером достатньо, щоб почати кататися самостійно на невеликих хвилях”.
Серфінг для здоров'я: як він впливає на тіло та психіку
Серфінг ефективно тренує мʼязи та підтягує тіло. 85 % часу спортсмен проводить за греблею на дошці, тож м’язи рук, спини й преса промальовуються майже одразу. Та чи не найбільша перевага цього виду спорту – здатність стабілізувати психіку. Він дарує щирі, майже дитячі емоції: “Під час тренування тіло продукує цілий коктейль гормонів і нейромедіаторів: спочатку, коли ми ловимо хвилю, це адреналін, який допомагає сфокусуватися; а після заїзду накриває ейфорією: працюють серотонін, дофамін та ендорфіни. Після катання люди часто не можуть стримати усмішку”. У США, Великій Британії, Новій Зеландії й Австралії серфінгом лікують депресивні стани і ПТСР; існують серф-програми і для людей з аутизмом.
Якщо звичайні люди стежать за прогнозом погоди, то серфери живуть за прогнозом свелу – енергії хвиль, що зароджується в океані. Перевіряють його в застосунках чи онлайн. “У мене може бути розписаний тиждень, але якщо я бачу, що приходить класна хвиля – піду серфити. Ми живемо в ритмі з океаном. Інакше просто неможливо”.
Залишити відповідь