Як французький манікюр пройшов шлях від “елегантного” до “вульгарного” – і повертається знов.
"Мені було 13, коли мама вперше відвезла мене на манікюр до місцевого салону, затиснутого десь між піцерією та школою бойових мистецтв, – згадує Елізабет Гуліно, колумнистка Allure. – Попереду був випускний після восьмого класу, і мені хотілося зробити щось “доросле”. Йшов 2010-й, і найдоросліше, що я тільки могла собі уявити, був “френч” — той самий, що я бачила на руках знаменитостей, включно з Дженніфер Лопес, та в кіно (згадайте тільки легендарну “Блондинку в законі”).
Реклама.
Кадр з фільму "Блондинка в законі", 2001
Непрозора рожева основа з яскраво-білим лаком на кінчиках була уособленням жіночності, шику й стилю.
Як народився французький манікюр
Французький манікюр, головний тренд епохи Y2K, з’явився ще в минулому столітті. Вважається, що його в 1976 році створив Джефф Пінк, засновник nail бренду Orly. Все було приблизно так. У 1970-х у Пінка був магазин косметики, що постачав в Голлівуд засоби для волосся, косметику і, звісно, лаки для нігтів. Якось один режисер поскаржився Пінку, скільки часу займає перефарбування нігтів акторкам відповідно до різного одягу, і запитав, чи може Пінк придумати дизайн, який пасував би до всього.
“В мене в офісі був білий олівець, яким жінки свого часу користувалися, щоб підводити відрослий край нігтів “зі споду”, і це підказало ідею створити білий лак для кінчиків нігтів, — розповідає Пінк. — На той час такого просто не існувало. Мені довелося буквально боротися з виробником, щоб спеціально для мене виготовили галон білого лаку”.
Нейтральний манікюр Пінка був задуманий так, щоб мати вигляд бездоганних натуральних нігтів. Режисер був в захваті: “Джеффе, одного дня ти отримаєш “Оскар”, бо заощадив індустрії стільки грошей!”. “Досі чекаю” – сміється Джеф.
Від Natural Nail Look до “френчу”
У 1976 році його компанія почала випускати набори під назвою “Natural Nail Look” — et voilà, народився французький манікюр. Щоправда, його сучасна назва народилась пізніше, в 1978. Тоді Пінк відтворив свій “Natural Nail Look” на руках моделей, що виходили на подіуми Паризького тижня моди. Саме тоді, у Місті кохання, його осяяло натхнення: “Нехай це буде називатися французьким манікюром”. Ось так і почалась історія “френча”.
“Orly активно просували ідею універсальності, а для жінок 1970-х це було важливо, — каже Сюзанна Е. Шапіро, історикиня манікюру та авторка книжки “Nails: The Story of the Modern Manicure”. — “Френч” можна було носити і в офісі, і на вечірках, а також поєднувати з безліччю різних образів”. За словами Шапіро, французький манікюр став популярним ще й тому, що мав голівудський полиск, а його майже агресивна жіночність була справді разючою. Вона порівнює такий манікюр із вінірами для рук — штучною, перебільшеною версією бездоганності, яка тоді була на піку.
Чому французький манікюр став символом елегантності
Хоча Пінк так і не отримав “Оскара”, йому вдалося створити найвідоміший в світі дизайн нігтів. Зайдіть у будь-який манікюрний салон у світі — і запит “французький манікюр” зрозуміють всі. Щоправда, так було не завжди. Спочатку в Європі цей стиль називали американським. Але в листопаді 1995 вийшло нове число журналу Allure, де зазначалось: тренд перетнув Атлантику й став популярним серед француженок. C’est la vie!
У 1980 Пінк спробував зареєструвати торговельну марку “French Manicure”, але йому відмовили — очевидно, вислів уже був надто відомим, щоб його можна було закріпити за однією людиною. Натомість він зареєстрував торговельну марку “Original French Manicure”, яку Orly використовує й донині.
Голлівуд, знаменитості та світова слава "френчу"
Що ж допомогло французькому манікюру назавжди увійти до б’юті-лексикону? Пінк вважає, що все змінилося після того, як цей манікюр почали носити голлівудські акторки і знаменитості. Він згадує Шер і Барбру Стрейзанд, які з’являлися з модним манікюром в шоу The Tonight Show з Джонні Карсоном. Майстриня манікюру Джин Сун Чой також згадує, що запам’ятала “френч” саме завдяки Стрейзанд.
Барбра Стрейзанд, 1995
GETTY
Упродовж 1990-х років манікюр із білими “посмішками” став синонімом nail-арту. “На початку 1990-х я працювала в салоні в Нью-Йорку, — розповідає Джин Сун Чой. — І думала, що це єдиний дизайн нігтів, який взагалі існує. Люди робили напівпрозоре чи червоне покриття – або французький манікюр”.
Том Бачик, майстер манікюру, який працює з Дженніфер Лопес та Селеною Гомес, мав схожий досвід. “У дев’яностих, на початку кар’єри, я на власні очі бачив популярність “френчу”, — каже він. — Яскраво-біла “посмішка” у поєднанні з рожевою основою панували всюди. Це подобалося дуже різним людям,бо мало доглянутий та гламурний вигляд, але водночас залишався нейтральним”.
Джей Ло
GETTY
“Френч” згодом носили Дженніфер Еністон у ролі Рейчел Ґрін у серіалі Friends, Елізабет Джеймс у фільмі The Parent Trap, а також принцеса Діана — і під час офіційних королівських заходів, і в повсякденні.
Дженніфер Еністон, 1999
GETTY
Як поява акрилу змінила французький манікюр
Коли почали набувати популярності акрилові нігті, майстри манікюру почали експериментувати і створювати складніший нейл-арт. “Пам’ятаю, це сталося в 1990-х”, — каже Чой. Темношкірі жінки були на вістрі передовіх nail-трендів і використовували “френч” як відправну точку для самовираження.
У середині 1990-х Бернадетт Томпсон, знаменитa майстриня манікюру та засновниця власної лінійки Bernadette Thompson, створила для реперки Lil’ Kim дизайн на основі “френчу”, використавши справжню стодоларову купюру. Він увійшов в історію: його фото нині представлене в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
Томпсон згадує що співачка Mary J. Blige теж замовляла їй “френч”. Але я сказала: “Послухайте, ви гіп-гоп-зірка. Я не збираюся робити вам стандартний французький манікюр””.
Lil’ Kim, 1990
GETTY
Акрил також породив нові поєднання рожевої основи та білих кінчиків. “Спочатку французький манікюр був покликаний підкреслювати натуральний ніготь, але з поширенням акрилових нігтів “посмішка” стала ширшою, яскравішою і більш акцентною”, — згадує Чой.
Наприкінці 1990-х “френч” можна було побачити на руках найбільш яскравих і зухвалих персонажок, таких як мама Стіфлера у виконанні Дженніфер Кулідж у фільмі “Американський пиріг”, а також Елль Вудс, Шер Горовіц і Кармели Сопрано. А з настанням епохи Y2K цей він поступово перекочовував з екранів в салони – і опинився на руках звичайних жінок.
Кадр з фільму "Клан Сопрано", 1999
Від культового до вульгарного: чому “френч” втратив популярність
У міру того як популярність французького манікюру зростала наприкінці 2000-х і на початку 2010-х, щось змінилося. Всюдисущий стиль більше не був très chic, а став très gauche — ознакою поганого смаку.
Fergie, 2007
“Він став надто поширеним, – каже Бачік. – Його носили всі. Водночас б’юті-тренди рухалися в двох напрямках: з одного боку — до чистішого, мінімалістичнішого манікюру, з іншого — до більш виразного нейл-арту”.
Вікторія Бекхем, 2005
GETTY
Можливо, справа була в тому, що французький манікюр почав асоціюватися з дружиною мафіозі Кармелою Сопрано. Або в тому, що його постійно носили численні Playboy Bunny, включно з Памелою Андерсон і Кармен Електрою. Або ж у тому, що він запанував на випускних балах.
Кармен Електра, 2002
GETTY
Чой згадує акторський склад серіалу “Справжні домогосподарки округу Оріндж”, яка вийшла на екрани у 2006 році. Більшість жінок там носили довгі, екстремально квадратні акрилові нігті з товстими білими “усмішками” на кінчиках. “У 2000-х ця гіперболізована версія “френчу” стала набагато поширенішою, — каже вона. — Тож базовий французький манікюр набув геть інших рис”. Саме це, на її думку, і зробило його уособленням несмаку в очах багатьох.
Відмова від французького манікюру також мала й інший підтекст: довгі акрилові нігті та складний дизайн стигматизувалися, особливо коли їх носили темношкірі жінки. Як і багато інших модних та б’юті-трендів, “френч” лишився в фаворі у деяких вікових груп, і молодші покоління поспішили відкинути його як застарілий.
“Завжди існують ті, хто залишається вірним трендам своєї молодості, і тому з часом вони починають здаватися застарілими, — каже Шапіро. — Якщо жінки певного покоління й досі носять довгий квадратний “френч”, це, ймовірно, не викличе захоплення у молодшого покоління — навпаки, воно захоче від нього дистанціюватися”.
Лоні Андерсон, 2014
GETTY
У той час глянець не приховував свого презирства до “френчу”. У січні 2004 року про нього писали, що він “настільки ж стильний, як і французька гірчиця” (гра слів із French’s mustard). У квітні 2005 його назвали “дешевим”. Модні дівчата надавали перевагу коротким нігтям, покритим або світлим тілесним, або темно-червоним лаком. “Французький манікюр — це для порнозірок, дівчат із Джерсі або блондинок із синіми тінями”, — казав Девід Деніколо, давній автор і колишній редактор Allure.
Памела Андерсон, 2003
GETTY
“У 2010-х доводилося буквально боротися за те, щоб нейл-арт потрапив у журнал”, — каже Софія Панич, яка тоді працювала асистенткою редакції, а нині є контент-директоркою Allure.
Френч повертається: як нейл-арт дав йому нове життя
Але в міру того, як nail дизайн ставав дедалі популярнішим, маятник хитнувся назад, і “френч” знову почали сприймати як беззаперечну класику. “Саме цікавість до nail-арту як форми мистецтва допомогли змінити дискурс — він перестав сприйматися як несмак”, — каже вона.
А тепер перенесімося в сьогодення. За останні десять років у житті французького манікюру відбувся помітний зсув: він пережив справжнє відродження. Сьогоднішні редактори Allure уже не погоджуються з оцінками своїх попередників, а знаменитості не можуть насититися цим стилем.
Нейл-арт не виник раптово після настання другого тисячоліття — люди прикрашали нігті за тисячі років до того, як дізнались про glazed donut nails (знамениті глазуровані нігті Гейлі Бібер). Але, як зазначила Панич, бум нейл-арту в 2010-х проклав шлях до нового життя рожево-білих нігтів.
“Нейл-арт допоміг людям побачити у французькому манікюрі не один фіксований образ, а своєрідну основу для творчості, — каже Бачик. — Щойно майстри почали змінювати кольори, пропорції, покриття та текстури, стало зрозуміло, наскільки універсальним може бути цей дизайн. Саме ця універсальність зрештою його й повернула”.
“Це чисте полотно, на якому можна проявляти стільки творчості, скільки хочеться, — додає Томпсон. — Він не обов’язково має бути чистим. Не обов’язково має бути “правильним”. Він може бути шаленим, але все одно залишатися тією самою концепцією”.
Чой розповідає, що нещодавно створила сучасну версію класичного стилю спеціально для своєї клієнтки Зої Кравіц. Вона назвала її “невидимим французьким манікюром” — invisible French.
“У неї були довгі нігті, і вона хотіла мигдалеподібну форму. Вона сказала: “Джин, я хочу щось на кінчиках”, — розповідає майстриня. — Вона дуже природня, тому я нанесла JinSoon Dew на кінчики, щоб зробити їх максимально чистими, а потім JinSoon Pixie поверх”.
Яким буде французький манікюр майбутнього
То що ж чекає на цей невмирущий стиль далі? Ще п’ятдесят років — а потім, імовірно, ще п’ятдесят. “Його ні з чим не порівняти, — каже Чой. — Французький манікюр – безумовно король nail арту”. Пінк налаштований так само оптимістично: “Французький манікюр — це не просто тренд. Це стиль, а стиль живе вічно”.
Текст: Елізабет Гуліно
За матеріалами allure.com
Залишити відповідь