Їдальня у Великомихайлівському ліцеї. Шкільні обіди в Україні: харчування та впевненість у завтрашньому дні Світ і безпека
Щодня о 10:15 ранку у Великій Михайлівці на Одещині близько 100 дітей віком від шести до 10 років вишиковуються в чергу за обідом у шкільній їдальні. Через апетитний запах, що доноситься з кухні, їм складно стояти на місці і дотримуватися приписів вчителів. Сьогодні в меню гороховий суп та макарони з м’ясом, а також компот та банани.
За попередній тиждень у цьому селищі сім разів було оголошено повітряну тривогу. Велика Михайлівка розташована відносно неподалік моря, через що знаходиться в центрі конфлікту. Напади на найближчі населені пункти також дуже поширені. Місцеві жителі серйозно ставляться до повітряної тривози, оскільки вона означає, що наближаються ракети або безпілотники із зарядами вибухівки.
Незважаючи на небезпечну ситуацію, у селищі проживає близько 6 тисяч людей. Ліцей у Великій Михайлівці знаходиться серед 700 українських шкіл, харчування в яких підтримує Всесвітня продовольча програма (ЗПС). Початкове фінансування для цієї ініціативи, яка допомагає забезпечити щоденним повноцінним харчуванням 100 тисяч дітей в Україні, надали уряд Франції та компанія Mastercard.
Цього року один обід у школі коштує 50 гривень (1,29 долара) на день. Таким чином, харчування однієї дитини коштувало б приблизно 26 доларів на місяць, при цьому мінімальна зарплата в Україні становить 185 доларів.
«Маленьким дітям важко пояснити, чому хтось іде на обід, а хтось ні, – каже директор школи та вчителька математики Наталія Кравченко. – Зокрема, це стосується дітей із неблагополучних чи бідних сімей, чиї батьки не можуть дозволити собі оплату їжі у їдальні».
«Тому ми дуже раді, що наша школа бере участь в ініціативі Всесвітньої продовольчої програми зі шкільного харчування», – додала вона. p>Кравченко керує ліцеєм уже 18 років. А 1977 року вона сама була там першокласницею, коли установа тільки-но відкрилася.
Гороховий суп
Її головною метою під час війни стало підтримання нормальних умов для дітей.
Під час повітряної тривоги учнів відводять у укриття у підвалі школи. Однак підвал не може вмістити всіх школярів відразу, тому Кравченко вирішила розділити навчання на дві зміни: початкові класи розпочинають навчальний день о 8-й ранку, а старшокласники – об 11:30.
Старші класи також поділені на дві групи, які щотижня чергують між собою очне та дистанційне навчання.
Першокласниця Марія вже доїла гороховий суп – свою улюблену страву, а її однокласниця Даша каже, що воліє макарони.
Роман, отець Марії, працює учителем фізкультури. Знайти роботу в селі складно: через невизначеність, пов’язану з війною та регулярними нальотами, тут мало відкритих підприємств та планів створення нових робочих місць. Тому більшість вакансій можна знайти в державних установах, таких як школи, лікарні та сільська рада. «І в мене, і в моєї дружини є робота, – каже він. – Мама Марії, Ярослава, працює в іншій школі».62~
За словами Романа, їм пощастило, адже є діти, чиї батьки не можуть дозволити собі купити їм навіть фрукти.
Смачні котлети
Мама Даші Оксана розповідає, що її молодшій дочці доводиться вставати до школи о 6:30 ранку , а шестирічну дитину в такий час нагодувати складно. Крім того, через війну та змінний розпорядок дня важко знайти достатньо часу для приготування їжі. У Оксани одна дитина навчається в початковій школі, інша – у старшій, а самій жінці потрібно ходити на роботу.
Програма шкільного харчування ЗПС покриває 30 відсотків вартості щоденного гарячого харчування для дітей 1–4 класів. Це допомагає полегшити фінансовий тягар для батьків, особливо тих, хто ледве зводить кінці з кінцями. – Це 0,004 долара. Завдяки зниженню цін у їдальні зараз харчуються 125 учнів у порівнянні з 90 на початку року.
Залишити відповідь